Міокардити Раніше під міокардитом розуміли захворювання, яке має інфекційний початок, характеризується наявністю запалення міокарда і супроводжується гострими судинними розладами (Sobernhem, 1837). За сучасними уявленнями, під міокардитом розуміють ураження серцевого м'яза запального характеру, обумовлене безпосереднім або ж опосередкованим через імунні механізми впливом інфекції, паразитарної або протозойної інвазії, хімічних і фізичних факторів, метаболічних розладів, а також таке, що виникає при алергічних, аутоімунних захворюваннях і трансплантації серця. Слід мати на увазі, що перифокальне демаркаційне запалення довкола зони інфаркта міокарда, пухлинних метастазів, травматичних пошкоджень міокарда не входить у поняття "міокардит", оскільки не є міокардитом в нозологічному плані. Класифікація. В Україні загальноприйнятої класифікації міокардитів немає. Провідний український терапевт О.Й.Грицюк і його школа рекомендують дотримуватись наступної класифікації. І. За етіологічною ознакою: а) ревматичні, б) неревматичні (з вказанням етіологічного агента - віруси, бактерії, гриби, рикетсії, токсини і алергени різного, в тому числі і невстановленого походження). ІІ. За патогенетичною ознакою: 1. Первинно-інфекційні: а) інфекційно- токсичні, б) інфекційно- септичні; 2. Інфекційно- алергічні; 3. Токсико- алергічні; 4. Ідіопатичний міокардит Фідлера (найбільш важка форма інфекційно- алергічного або токсико-алергічного міокардита). ІІІ. За патоморфологічною ознакою: 1. В залежності від переважного ураження паренхіми чи строми - паренхіматозний чи інтерстиціальний міокардит. 2. В залежності від поширеності патологічного процесу - вогнищевий і дифузний міокардит. 3. В залежності від характеру запальної реакції: альтеративний, ексудативний, продуктивний, змішаний міокардити. 4. В залежності від специфічної морфологічної картини: специфічний (ревматичний - ревмокардит) і неспецифічний міокардити. 5. В залежності від поширеності запальної реакції на структури, які прилягають до міокарда: ізольований і поєднаний з ендо- або перикардитом. На Заході користуються наступною класифікацією (E. Lieberman): 1. Гострий міокардит (вірусний, бактеріальний, паразитарний). 2. Миттєвий міокардит. 3. Хронічний персистуючий міокардит. 4. Хронічний активний міокардит. Етіологію довгий час пов'язували з хронічною стрептококовою інфекцією, яка локалізується в мигдаликах (тонзилогенні міокардити) або інших вогнищах хронічної інфекції. Тепер вважається, що провідна роль у виникненні міокардита належить вірусам (Коксакі групи А, В, ЕСНО; грипу А, В; поліомієліту; ентеровірус RNA; цитомегаловірус DNA). Допускається можливість тривалої персистенції віруса в тканині міокарда, з подальшою їх активізацією під впливом різних факторів, які знижують опірність організму. З мікробних збудників міокардит може викликати дифтерійна паличка, гриби (роль останніх зросла в зв'язку з широким застосуванням антибіотиків, глюкокортикостероїдів, імуносупресантів). З неінфекційних етіологічних чинників, здатних викликати міокардит, найбільше значенння мають антибіотики, сульфаніламіди, анальгін, амідопірин, новокаїн, лікувальні сироватки та вакцини, токсичні хімічні речовини, деякі фізичні агенти (перегрівання, голодування, інтоксикації при опіках, вплив великих доз радіонуклідів - променеві міокардити). Патогенез. Особливістю вірусних міокардитів є факт прямого проникнення віруса в кардіоміоцити з подальшою реплікацією і цитотоксичним ефектом аж до лізування клітини. Останнє може відбуватися й опосередковано через гуморальні та клітинні реакції в міокарді. Кардіотропний вірус як тригерний чинник індукує початкове пошкодження міокарда, яке викликає інфільтрацію мононуклеарними клітинами. Великою при цьому є роль спадковості. Хворі, які швидко видужують від міокардиту без яких-небудь наслідків, очевидно, мають відповідний генетичний фактор (механізм), який забезпечує швидку відповідь шляхом утворення віруснейтралізуючих антитіл, відповідної реакції з бок...